В більшості випадків однієї ласки та терпіння батьків буває достатньо, щоб допомогти малюку. Але в житті бувають випадки, коли однією ласкою не обійтися. Тоді на допомогу приходить дитячий психолог

Якщо ви відчуваєте, що втрачаєте контроль над дитиною та вам все важче з нею ладити, то краще порадитись з спеціалістом,який зможе об'єктивно оцінити ситуацію та показати засоби виходу з неї.

Відчуття страху виснажує дитину,пригнічує її активність.

Психолог  допоможе розібратись в причинах виникнення страху та допоможе дитині їх позбутись.

Дитина уникає контакту з однолітками, надмірно вразлива до критики, не проявляє  ініціативи, не захищає себе.

Причин такої   поведінки дуже багато. Важливо, щоб ця поведінка не закріпилсь та  и не стала рисою характеру дитини, не заважала в налагодженні відносин з навколишнім світом.

- одна з найбільш частих причин звернення за психологічною допомогою в дитячому віці. В теперішній час ця проблема набуває не тільки психологічного,а й соціального значення, так як цим дітям важко успішно засвоювати учбову програму, адаптуватись до життя в суспільстві. Психолог допоможе зрозуміти психологічні особливості дитини,допоможе батькам знайти оптимальні методи взаємодії з дитиною.

Смерть одного з членів родини, розлучення батьків, поява нового члена сім'ї, насильство  відносно до дитини або у неї на очах. В цих випадках  необхідно звернутись до дитячого психолога, навіть в тому випадку,  якщо вам здається що ця подія не сильно вразила дитину. Зовнішнє це може не проявлятись, а війти всередину душі і з'явитись тоді,коли ви цього менш за все очікуєте. Психолог зможе визначити, наскільки сильно дитина переживає та  допоможе пережити важку ситуацію.

   Якщо ви думаєте про допомогу психолога, не відкладайте візит на невизначений термін , адже малюк розвивається дуже швидко, проходячи  один етап за другим, і можна просто упустити період для розвитку  того чи іншого уміння, вирішення той чи іншої проблеми. Краще вчасно  визначити тактику та стратегію подолання кризисної ситуації, чим ламати щось в дитині потім.

 Перші години без мами

        Перед тим, як йти в дитячий садок, спокійно поясніть малюку, що там він, як і всі діти, залишиться один ( без вас), але ви неодмінно скоро його заберете. А щоб малюкові було легше орієнтуватися, поділіть його перебування в садку на короткі проміжки часу: « Спочатку ти пограєш іграшками, потім позаймаєшся, а коли підете на прогулянку, я за тобою прийду» абощо.

        З вечора ви домовляєтесь з малюком про те, що завтра він побуде якийсь час з вихователем сам. Обов’язково обґрунтуйте це « своїми невідкладними справами». Якщо ж ви бачите, що у разі першого нагадування малюк напружується, краще поки що не ризикувати, почекайте трохи.

        Перший день у дитячому садку не має тривати більше як 1,5-2 год. Надалі час перебування малюка в групі ви можете збільшувати, але обережно і поступово, орієнтуючись на поведінку малюка і обговоривши її з вихователем.

        Залишивши його в групі – йдіть і не підглядайте ні в вікна, ні через паркан. Чи побачите ви свою дитину серед метушливої дитячої групи – питання, а от вона вас побачить точно, і тут сліз вже не уникнути. Залишаючи свого малюка, ви, справді, переживаєте за нього: як пройдуть ці перші години, чи не буде він плакати, чи не образять його інші діти, чи захистить його вихователь, як він почуватиметься тощо. Але пам’ятайте: ваша дитина відчуває мамин настрій і знервується! А тому налаштуйтеся на позитивні думки, на те, що все буде гаразд, або ж займіться такою справою, яка захопить вас і ваші думки, а через 1,5-2 год ви прийдете за малюком усміхнена, впевнена, з хорошим настроєм. А ваш син чи донька, не побачивши тривожних, дещо розгублених або ж і зовсім переляканих маминих очей, і самі переконаються, що все гаразд!

        Про тривалість перебування другого дня домовтеся з вихователем, обговоривши поведінку малюка за першими результатами. Упродовж першого тижня кількість годин, які проводить малюк у дитячому садку, не має перевищувати трьох годин на день. Збільшувати час перебування малюка в новому колективі можна лише за його хорошого емоційного стану.

        А ввечері у сім’ї не забудьте відсвяткувати цю радісну подію, розкажіть усім домашнім, як дитина провела час у дитячому садку, з якими дітками там познайомилась, в які ігри грала. Налаштуйте ще раз малюка, себе і всю сім’ю на радісне перебування дитини в дитячому садку.

      Надалі під час звикання частіше радьтеся з вихователем, разом аналізуйте поведінку, настрій, стан дитини.

Ті кілька годин без мами видаються малюку вічністю. Він плаксивий, проситься на руки до всіх домашніх, начебто перевіряє, чи люблять ще його рідні. Варто бути вельми уважними до малюка в цей складний для нього період. Частіше пестіть, обнімайте, притискайте – тактильні відчуття такого плану заспокоюють малюка.

        Варто створити оберігаючий режим: раніше вкладати дитину спати, довше перебувати з нею під час засипання пропонувати улюблену їжу, не годувати насильно. Діти в цей час втрачають багато енергії, нервове напруження позначається на всьому: хто тільки-но почав говорити, може перейти знову на лепет і жестове спілкування; хто нещодавно зробив перші кроки, може повернутися до повзання; дитина вже їла самостійно і доволі акуратно, а тепер просить, щоб її годували.

        Упродовж адаптаційного періоду батькам слід створити умови для спокійного відпочинку вдома. У цей час не варто водити дитину в гості у галасливі компанії, що, як правило, пов’язано з пізнім поверненням додому, а також прийняттям у себе багато друзів. Малюк у цей період переобтяжений враженнями, не варто ще більше перевантажувати його нервову систему.

        У цей важкий період діти в садку ведуть себе по-різному: одні бунтують, чіпляються за маму на порозі групової кімнати, інші починають плакати, побачивши будівлю дитячого садка, ще інші мовчки забиваються в куток, відмовляючись від допомоги дорослого, іграшок, уваги інших дітей  ( особливо). Ведучи малюка в дитячий садок, не акцентуйте всю увагу на вмовляннях. Нагадайте про найяскравіші враження від дитячого садка і спокійно поясніть, що вам треба працювати і ви заберете його з прогулянки. І точно виконуйте обіцянки, інакше підірвете довіру малюка. При зустрічі спокійно розмовляйте з дитиною, подякуйте вихователю за цікавий час її перебування в садку. Вдома про вихователя, дітей відгукуйтеся лише добре.

        Наберіться терпіння: невдовзі ранковий традиційний плач зникне.

        Залучивши свою фантазію, дорослі можуть допомогти малюкові подолати відчуття тривоги в дитячому садку. Свою турботу і любов можна подарувати дитині у символічній формі. Відчути підтримку батьків, навіть якщо їх нема поруч, дитині допоможуть « записки» від тата або мами, які завжди лежать у кишені. Це можуть бути малюнки, записки тощо, тобто все, що буде містити в собі частинку любові батьків ( утім, не забувайте про безпеку і не обирайте надто маленькі предмети, які дитина може проковтнути абощо).

        Для полегшення перебігу процесу адаптації слід створити таку атмосферу, щоб у дитини склалося відчуття неперервного зв’язку між життям у дитячому садку і вдома. Якщо дорослі бажають дізнатися, як малюк проводить час у садку, краще ставити точні і конкретні запитання:     « Що ти намалював?», « Яку ти пісеньку співав?», « У яку гру ви гралися разом з вихователькою?» тощо. Але не запитуйте : « Що ти сьогодні їв?». Пам'ять малюка – це його інтерес! А він їв і вчора, і сьогодні, і завтра їстиме – це нецікаво, тому і не запам’ятовується. Бачачи таку батьківську зацікавленість її життям у садочку, дитина відчує, що воно близьке і зрозуміле батькам, і захоче, щоб вони теж взяли участь у ньому. Визначте, що найбільше подобається роботи малюку в дитячому садку, а тоді запропонуйте вдома цікаві заняття та розваги.